Главная Публикации «Личность-слово-социум» – 2006 ПСИХОЛОГИЯ ЛИТЕРАТУРЫ «ОРЮНТАЛЮТ НЕ ВБИВ У Н1М ПОЕТА»: ОРЮНТАЛЬН! ВИМ1РИ ПОЕТИЧНОГО СВ1ТУ А. Ю. КРИМСЬКОГО

Семотюк О. П.
Украинская государственная академия железнодорожного транспорта (г. Харьков)

«ОРЮНТАЛЮТ НЕ ВБИВ У Н1М ПОЕТА»: ОРЮНТАЛЬН! ВИМ1РИ ПОЕТИЧНОГО СВ1ТУ А. Ю. КРИМСЬКОГО

Культурний р1вень того чи шшого народу найповнше вщображений у його власних джерелах. Але ютор1я УкраТни склалася так, що упродовж довгих стол1ть б1льш1сть i3 них було знищено або спотворено, а тому в багатьох випадках найбтьш об'ективн вiдомостi про нашу юторю та культуру можна здобути хiба що з Ыоземних писемних пам'яток, зокрема пам-'яток народiв Сходу.
У рiзний час до орieнтальноТ тематики зверталося немало украТнсь-ких учених та письменникв (А. Кримський, G. Тихорський, I. Срезневський, А. Ковалiвський, О. Навроцький, М. Гулак, Г. Хоткевич, I. Франко, Леся УкраТ-нка, М. Вороний, О. Олесь та ш.). Це давало Тм також можливють через орieнтальне тло пропагувати передовi суспiльнi iдеТ, оминаючи цензуры перепони, порушувати злободенн соцiальнi проблеми (наприклад, переклади та орипнальн твори I. Франка), а також, використовуючи образи i прийоми схщноТ словесностi, наслiдуючи канони схiдноТ поези, широко використовуючи лексику тюркського i перського походження, збагачувати рщну мову та лiтературy

До числа всесвггньо вiдомих орieнталiстiв належить видатний дiяч ук-раТнськоТ культури А. Ю. Кримський - учений рщкюноТ ерудици, невтомний дослiдник iсторiТ i культури арабських, тюркських, iранських та Ыших схiдних народ в, ориг нальний письменник, один з засновник в УкраТнськоТ Ака-демiТ наук. Його науковий доробок, не втративши свого значення до цього часу, складае золотий фонд нашоТ науки. Вы уперше в нашм науцi вдався до систематичного опрацювання духовних багатств Сходу, розкрив нашому народу скарбницю схщних культур. Через працi Кримського духовний св^ Сходу став зрозумтий не тiльки украТнцям, але й багатьом народам св^у. Деякi народи Сходу ще й тепер навчаються за пщручниками, розроблени-ми украТнським академiком. I хоч рiд його походить вщ одного кримського мулли, що десь у кнц смнадцятого столiття покинув Бахчисарай i пересе-лився до Литви (р дний дядько по батьков збер гав родов документи, писан арабською мовою), хоч усе свое життя Кримський присвятив служ нню украТнському народовi, своТм називають його i азербайджанцi (за моногра-
« Нiзамi та його сучасники»), i персо-таджики (за « Историю Персии, ее литературы и дервишской теософии»), i араби (за монографю «Iсторiя новоТ арабськоТ лiтератури»), i турки (за «Iсторiю Туреччини») тощо.

У час становлення росмськоТ орiенталiстики роботи А. Кримського з ютори краТн та народiв Сходу, з ютори iсламу були единими посбниками з цiеТ проблематики, тривалий час служили пщручниками для студентв схо-дознавчих ВНЗ та усiх, хто ц i кавиться Сходом. Академ i к I. Ю. Крачковський про монограф Т-пос бники А. Кримського з р зних галузей сходознавства писав так: «Вони витримували багато видань... завжди поширювались далеко за межi найближчоТ аудитор i'f молод i , яка навчалася, завжди знаходили доступ у найвщдаленшл кутки Роси в найр1зноман1тн1ш1 кола. ... Досить пригадати, що Л. Толстой, за його власними словами, «вивчав Коран за Кримським», йому належить дуже похвальний вщзив на працю А. Ю. Кримсь-кого про «1001 нч» [8, 169].

Перу Кримського належать понад 1000 праць 1з р1зних галузей гуман-ггарних знань - ютори, л1тератури, театру, мови, фольклору, етнографи [4, 3]. Все це стало величезним внеском Кримського у сходознавство, який був пдно оцшений науковцями ще за життя ученого. Так, сербський арабют, професор Белградського унверситету Дечим Бар'яктарович працю Кримського « Перський театр, звщки в1н з'явився i як розвивався» (1925) називав «найдокладн1шою книгою про перський театр»[10]. Глибоко анал^ичною, неперевершеною з наукового боку стала праця Кримського «История Персии, ее литературы и дервишской теософии» (1909-1917), якою i нин за-хоплюються орieнталiсти усього свггу. За визнанням академiка I. Ю. Крач-ковського, «для популяризацiT науки вш зробив бiльше, анiж ус попереднi i сучаснi йому поколшня арабiстiв: можна без перебiльшення сказати, що основн науковi вiдомостi про арабський свгг, котрi мали у своему розпоряд-женнi нефахiвцi до революци, зобов'язанi своТм походженням його пра-цям» [7, 8].

Тож не викликае подиву той факт, що багато хто з науковцв не може не звертатися до такоТ багатогранноТ спадщини. Вона привертае увагу i педа-гогiв [6], i мовознавцiв [2; 11; 15], i дослiдникiв у галузi лiтератури [1; 14], i iсторикiв та культурологiв [3; 4, 12]. 1х робота украй необхщна, бо спадщина Кримського вивчена ще дуже мало, навпъ не все iз написаного опублiковано.

Життепис i творчiсть А. Ю. Кримського показують, що вш, добре усвь домлюючи значення культурних контактв народiв Свропи та АзiT, ще на початку наукового шляху поставив перед собою нелегке завдання - вщкри-ти рщному народовi досягнення схiдноT культури.
Надзвичайно обдарований юнак у 1885 роц витримуе конкурс до приватного навчального закладу - Колет Павла Галагана, де на той час викла-дав вщомий учений Павло Житецький, який i практично сформував уподо-бання свого вихованця. Пд його впливом Кримський остаточно виршив працювати у царин сходознавства. Уже змалку володючи нмецькою, фран-цузькою, англiйською та польською, у Колеги вiн опановуе грецьку, турець-ку, тал йську, давньоеврейську, санскрит. Такий м цний багаж знань в дкри-вае перед ним широк перспективи. У 1889р. вш вступае до Лазаревського шституту схщних мов у Мосш. Але уже у щоденнику Кримського-першокурс-ника читаемо: «Як би я кинув цю Москву i Лазаревський, та оселився у Киевк Жду, не дiждуся, коли i я буду в осередку УкраТни, в громадi украТноф^в... Але що ж робити? Може бути: i мм пробуток у Москвi мае перевагу, що роз-вивае сильнше струну украТнську, порушуе саму глибшь чувства. Не зраджу я тебе, УкраТно, твiй повiки. Як я i тепер жадаю зблизитися з народом моТм, присвятити все життя свое йому!»[3, 4]. Пiсля Лазаревського шституту, де протягом трьох рокв студенти практично оволодiвали схiдними мовами, його чекав науковий вишкл на схщному факультетi Петербурзького унiвер-ситету. Та це означало б зректися своТх украТнознавчих i славiстичних ште-рес в, присвятити себе виключно науков й араб стиц . Тому п сля зак нчен-ня Лазаревського iнституту (1892р.) - вш вступае на iсторико-фiлологiчний факультет Московського унверситету, де проходить курси зi слов'янськоТ ф лолог Т св товоТ стор Т, а згодом складае маг стерськ спити з арабськоТ та слов'янськоТ фтологи i на два роки Тде на стажування до СирiT та Лiвану, щоб удосконалювати своТ знання з арабськоТ та iнших семггських мов. Про свою щею сполучити араб i стику з украТн i стикою Кримський так пише Павлу Житецькому: «... йдучи на арабську кафедру, я зовс i м не думаю цуратися прац i на р щн й нив i, а навпаки - думаю, що своТм шляхом я швидко д мду до т i еТ мети, на як iй... бажали б мене бачити...»[9, 253]. В iльно волод i ючи б тьш н i ж ил стдесятьма мовами, в i н хот i в прислужитися культур i р iдного народу.

Кримський розум i в значення ор i ентал i стичних студ й для розвитку ук-раТнськоТ i стор i Т, мовознавства i фольклористики. «Окр i м неминучоТ загаль-но-признаноТ науковоТ потреби студ ювати сх i дну i сторi ю, як одну з великих частин i стор i Т вселюдськоТ, - писав в i н, - УкраТна мае ще своТ особлив i причини дбати про те, щоб у ТТ найвищ й учен iй i нституц i Т сх щн i дисципл i ни роз-вивалися як сл щ, з i нтенсивн i стю. ... Стародавня територ i я сучасноТ УкраТни була м i сцем для життя або для давнього перебування усяких ор i ентальних народi в, - i перед украТнською наукою стоТть ц iла низка всеможливих пи-тань завдань, що чекають свого планового розроблення, розв'язання. Iран i стика, тюрколог i я i (дисциплi на ця особливо потр i бна) араб i стика, -без отих трьох наук усестороння, не одноб i чна i стор i я украТнства неможли-ва; без них будуть неминуч i з i яюч i лякуни в самому -таки украТнств i» [5, 912]. «Не можна св щомо студ i ювати украТнську словесн i сть, обминаючи ту-рецьку татарську народну словесн сть. Не можна всеб чно продуктивно анал зувати украТнську мову, чи козацьку, чи тепер шню, без допомоги ту-рецькоТ д i алектологiТ»[5, 10], - ц илком слушно зауважував учений у доповщн iй записц i до ЦК, доводячи необх i дн i сть в щкриття Центру сходознавства в УкраТн i . Перебуваючи на Сход i , Кримський вивчае писемн i джерела, у яких заф i ксовано багато ц i нних в щомостей про УкраТну ще з дохристиянськоТ доби. На пiдстав i ор i ентальних документ i в в i н висловлюе тезу про само-бутн i сть украТнськоТ мови та багатов кову i сторi ю УкраТни.

З метою кращого висв ^лення в ^чизняноТ i стор i Т Кримський порушуе питання про заснування у Киев i сходознавчого наукового центру i з в i дд та-ми араб i стики i тюркологi Т майже в iдразу пi сля того, як у листопадi 1918 року в i н був обраний д i йсним членом УкраТнськоТ Академ и наук з одночас-ним призначенням на посаду неодмi нного секретаря Академ i Т. У Киев i в i н очолюе i сторично-ф толог i чний в i дд iл АН УРСР створюе Каб i нет арабо-iранськоТ ф iлологiТ, Тюркологiчну ком i с iю, Сврейську i сторико-археолог чну ком i с i ю, Ком i с i ю для вивчення i стор i Т Близького Сходу; багато зусиль док-ладае для створення у Харков i (1926р.) ВсеукраТнськоТ науковоТ асоц i ац i Т сходознавства, ставши одним i з кер i вникi в ТТ КиТвського ф iл i алом, а також членом редколег i Т журналу « Сх i дний Св i т» (протягом 1927-1931 рр. у Харков i вийшло 17 номер iв журналу). Серед досл щжень Комi с i Т для вивчення i стор i Т Близького Сходу - «УкраТна за турецькими i татарськими джерела-ми», «УкраТна у творах турецьких письменнига в», «УкраТнсько-турецьк i зно-сини у XVIIct. « тощо, а серед ТТ першочергових план iв - складання покажчи-ка сх i дних джерел з i стор i Т УкраТни, картотеки джерел i праць з економ i чних i культурних зв'язк в украТнського народу з народами Сходу, встановлення контакт i в з науковими установами сх щних краТн.

З i Сходом еднають Кримського i його поетичн i твори та переклади i перест ви з арабськоТ i перськоТ мов. Поез i я Кримського св щчить про те, що « ор i ентал i ст не вбив у н i м поета» (I. Франко), навпаки, ор i ентал i стичн i студ Т позначились на його св тосприйнятт й способ мислення, на естетич-них, мовно-художн iх шуканнях. Для письменника Кримського сх щна л i тера-тура - це не « екзотика», а можлив i сть ч ггк iше висловити у власн й творчост i авторську позиц i ю, емоц i йн i ше передати i деТ твор i в. Три частини зб i рки А.
Кримського «Пальмове глля. Екзотичн поезiT» (1898-1908) зробили близь-ким i зрозумiлим життя краТн пщаних пустель i пекучого сонця украТнсько-му читачевi. I Франко як один iз вдумливих читачiв i поцiновувачiв поетично-го таланту Кримського спостер^ його неабиякий хист наблизити до украТн-ця життя Сходу в найповншому вимiрi: «Сiрiйськi та кавказьк краевиди не лише мальован украТнським словом, але бачен украТнським оком, тим степовим оком, привиклим до широких, ясних контурiв та рiзко зазначених обрисiв. Поет нще не губиться в орiентальнiй млi, нiде не маскуеться в ор ентального чолов ка.» [13, 294]. Поетична спадщина Кримського, од-нак, ще не д стала заслуженоТ оц нки.

Значною м рою залишаеться недосл дженим л нгвокультуролог чний простр художньо-наукового доробку А. Кримського. Це спричинено як сусп-тьно-пол^ичними чинниками (тривалий час Слово вченого i письменника було репресовано i через це вилучено з об'ективного процесу дослщжень), так i складнютю аналiзованого матерiалу. Професор Лисиченко Л. А. наголо-шуе на необхщносп вивчати мовний свiт поезiT Кримського, вщзначаючи вод-ночас труднощ такого наукового завдання. Пропонована стаття е спробою окреслити напрямки розвщки мовних особливостей збiрки «Пальмове глля. Екзотичнi поезiT» у контекст орiенталiстичних пошукiв А. Кримського.

Основне функцональне навантаження у вiршах збiрки несе лексика -чи не найвагом ший складник особливого мовно-поетичного св ту письмен-ника, який вщображуе його знання i почуття. Це передусм номени, що пе-редають екзотику схiдних пейзажiв. Тут насамперед привертають увагу на-зви розмаТтих квiтiв ( туберози, базилки, касiя, цинамони орхiдеT, магнолiя, олеандри) i дерев (банани, пальми, лаври, мирти, ф™, мигдаль, маслина, кедр, кипарис), адже образи мирти, фiалки, кипарису - це елементи детально розробленоТ усталеноТ символки любовноТ поезiT Сходу (наведенi флористичн образи в аспектi лексико-семантичних зрушень та полiфункц-iональностi стануть предметом нашого подальшого дослiдження). Досить цкаво вирiшуе поет проблему вираження рiзноманiтноT гами ароматiв, ви-користовуючи для цього менники (аромат, пахощ , запах, ладан, бальзам, фiмiам); прикметники (запашни ночi, пахуча сльоза, сади ароматн); дiесло-ва (пахощ лились; теребинти кедри точать св й аромат; пити пов тря пахуче). Широко представлена i колористична гама (синенький ряст, срiблястi звуки, б рюзова даль), а також слова, яскрав образи, що виражають настр й л ричного героя (пальмове листя стогне з печал , магнол я благае припини-ти солодку муку, з кипарису розноситься запах могили). На окрему увагу заслуговують ономастичн засоби (через визначений обсяг статт зазначае-мо про них лише принагдно). Найбтьш частотними е назви краТн ^ван, Хорезм, Колхща), мiст (Багдад, Бейрут, Мекка), географiчних регiонiв (Кавказ), шших географiчних об'ектiв (Йосафатс^ долина, Силоамське джере-ло). Це образи, як м стять глибокий зм ст, бо пов'язан з певними культур-ними пам'ятками. Велике значення у зб рц мае лексика на позначення власних i мен, серед яких - i мена сх iдних автор i в, твори яких перекладав поет (Омар Хайам, Ф iрдоус i, Саад i). Мовне багатство цих р iзноман ггних шарiв лексики, як допомагають поетов створити л ричний образ Сходу, потребуе детального вивчення.

До зб iрки входять не т тьки ориг Ыальн i поез i Т Кримського, а й численн i спец i ально д i бран i переклади i пересп iви видатних сх щних поет iв i з вступни-ми коментарями автора. Ми под тяемо думку тих досл щникв (зокрема, О. Пр цака, В. Шевчука), як i наголошують на тому, що вс i поез i Т, вм iщен i автором у зб рц «Пальмове г лля» ( ориг нальн , переклади та пересп ви) являють собою нерозривний мовно-культурний прост i р з i сп i льним настроем.
З огляду на уже сказане випливае, що i своТми науковими розв щками, i своею ориг i нальною творчi стю, перекладами та перест вами з i сх iдних автор i в А. Кримський намагаеться не т тьки в iдтворити етнограф i чний образ чужих краТв, а i внести нов i теми, образи, i деТ в р i дну культуру, запропо-нувати читачев i нов i способи св iтосприйняття. Ус i своТ сили, весь св i й талант в i н в щдав вивченню чужоземних культур задля збагачення р i дноТ. Через чуж св ти в н шов до розум ння сутност власного украТнського слова, украТнського характеру, а нам належить прямувати до розум i ння Поетич-ного Слова Слова Ученого Агатангела Кримського.

Литература:

  1. Бабишкн О. Агатангел Кримський. Лтературний портрет. К, 1967.
  2. Блод/д I. К. Творчий подвиг ученого//Мовознавство. —1971. —№1. — С. 3 —12.
  3. Веркалець М. М. Давня персько-таджицька словеснсть у досл/дженнях А. Ю. Кримського. — К., 2003.
    Гурницкий К. И. Агатангел Ефимович Крымский. — М., 1983.
  4. Записки 1сторично-флолог1чного Вддлу УкраТнськоТАкадемТнаук.—К., 1919. — Т. I.
  5. Клещикова В. М. Агатангел Кримський: «МоТучн/ в/рують в мене, наче в тмутараканського /дола» (до 125-р/ччя з дня народження) //Педагог/ка i психолог/я. — 1996. — №1. — С. 180— 186.
  6. Крачковский И. Ю. Арабистика в СССР за 20 лет // Труды института востоковедения АН СССР. — М. — Л., 1941. — Т. XXXVI.
  7. Крачковский И. Ю. Очерки по истории русской арабистики. — М. -Л., 1950.
  8. Кримський А. Ю. Твори у п'яти томах. — К., 1972-1974. — Т. V/1.
  9. Левченко М. Ще про перський театр. — В/ддл рукопис/в ЦНБ АН УРСР ф. 1,
    №22452.
  10. Лисиченко Л. А. А. Кримський—поет. Мовний свт його творчост/// Феномен А. Кримського: Матер/али юв/лейно науково конференц/ , присвячено 125-р/чним роковинам ученого. — Х., 1996. — С. 27— 48.
  11. Прцак О. Про Агатангела Кримського у 120-т/ роковини народження //Ук-ра на: Наука / культура. —К., 1991. — Вип. 25.
  12. Франко I. Твори в двадцяти томах. — К., 1956. — Т. XVII.
    Шевчук В. Феномен Агатангела Кримського //Дорога в тисячу рок/в. — К.,
    1990. — С. 303 —309.
  13. 15. Ярещенко А. П. А. Кримський—орюнталЬт Феномен А. Кримського: Мате-
    р/али ювлейнот конференцИ, присвяченоТ 125-р/чним роковинам ученого. —
    Х., 1996. — С.5 — 11.

 

Внимание!

Внимание! Все материалы, размещенные на сайте, выпущены в печатной форме и защищены законодательством об авторском праве Республики Беларусь. Полнотекстовое использование (перепечатка) материалов сайта допускается только с согласия издателя (ЧУП "Паркус плюс"), цитирование в научных целях допускается без согласия, но при обязательном указании автора статьи и источника цитирования.


Проверить аттестат

На правах рекламы